Раніше я уже писав, що, на мою думку, стояння у черзі на плацу Банковому у Варшаві до канцелярії не має сенсу. Можна вислати документи поштою і отримати той самий результат. Я розпитував різних людей, що їх приводить у цю чергу? Основа причина – страх, що пошта загубить листи, або що уженд довше розбиратиметься з документами висланими поштою ніж з документами, поданими через бюро подавче. Ці страхи не мають під собою жодних підстав. Ну майже не мають. Про це ще згадаю. Документи розпаковуються відповідно до дати і часу надходження. Якщо ви були на пошті і вислали, а вон потрапило до уженду раніше ніж те, що хтось інший віддав до бюра подавчого, то раніше розпакують ваші документи. Це перевірено мною методом експерименту і я про це уже писав раніше. Але про всяк випадок вирішив дослідити як ця черга працює і зараз розповім про те, як зробити, щоб бути у цій черзі першим. Для цього треба дуже тепло вдягтися і приїхати о 5 ранку, мати при собі розкладний стілець і мати що робити три години до 8. Минулого вівторка я приїхав о 5.30 і був другим. Сів собі на стільця під дверима уженду, відкрив компютер і перевіряв справи, писав листи на формуляр контактовий, через е доренченя та робив інші справи, які у нормальних умовах роблю за столом. Ще раз підкреслю. Цей метод годиться, якщо ви дуже добре вдягнетеся і взуєтесь, перед цим сходите в туалет і будете готові не рушати з черги до вирішення справ. Ну і стілець розкладний обовязковий. Бо стояти три години – це уже шкода здоровю і тому – не рекомендую. Коли настає 8 година – ви зайдете одним з перших. Звичайно, буде кілька людей, які підуть перед вам без черги. Завжди є хтось, хто вважає, що доля не поверне йому хамської цинічної поведінки. Це їх справа. Але якщо все буде так як я написав, уже о 8.15 ви здасте свої справи і будете вільні. Один білет дає можливість віддати 5 справ. Хтось казав – вісім, але коли я давав більше ніж 5 мене посилали за ще одним білетом.

Тепер другий спосіб – прийти на 8 годину, коли черга уже сформована і завертає за ріг на плац Банковий. Теж стілець є обовязковим і теплий одяг. Я вдягав термобілизну, теплий светр, пуховик, четверо шкарпеток, шапку, ще на шапку каптур від пуховика. І в такому вигляді сидіння на стільці годину у черзі буде приємним. Якщо о 8 годині стати у кінець черги – пройде година до моменту поки ви зайдете в сердину. Один раз коли я прийшов о 8 – мав номерок 82 дійшовши до автомату з номерками через годину. Другий раз теж годину чекав і отримав номерок 91.

Отже, не все так страшно, як я думав. Фактично усі люди, які прийшли у цю чергу, проходять  до канцелярії і здають свої документи. Я не бачив жодного разу, щоб комусь білета не дісталось. Можливо, це так ще й тому,  що охоронець періодично виходить на вулицю, рахує скільки людей там стоїть і повідомляє останньому зі ста людей, що  це буде остання людина, яку сьогодні приймуть. На відділ справ іноземців тобто на номерок С призначено 100 номерків щодня у будні.

Я все ж  надаю перевагу пошті, але останнім часом було кілька інцидентів з поштою (я живу у селі, де зареєстровано 800 жителів). 1 Старий листоноша звільнився, а новий отримав листа, якого я чекав рік до вручення мені і за дві години зазначив, що такого будинку нема і лист повернувся до відправника. Я змушений був писати прохання про висилку дублікату і платити за це 30 злотих. 2 Тепер пошту до нас носитимуть раз у тиждень, бо листоношів на всіх нема. Тривожний сигнальчик, з огляду на те, наскільки важливим є для мене вчасне отримання кореспонденції. Тепер я змушений буду виділяти час і їзлити на пошту особисто перевіряти чи є щось для мене аж у Легіоново за 9 кілометрів, де зараз ремонтують дорогу і ці 9 кілометрів перетворюються на подорож по гірських серпантинах з викрутасами та несподіванками і жахливим непролазним корком цілий день.

Мусите бути готові при поході в уженд до представників “русского міра” котрі прийдуть з маленькою дитиною і будуть вимагати, щоб їх пропустили без черги.  Я гублюся у такій ситуації. Дитина не винна, що у неї аморальні, безпринципні, цинічні батьки  – шлунки з ніжками. Тому я сам відкрив цій русскоміріці двері та допоміг заїхати візком. Я не знаю, що робити у ситуації, коли дружина з чоловіком приходять під канцелярію, потім чоловік віддаляється, а дружина йде до дверей, роблячи вигляд, що їй нема з ким залишити дитину і що вона мусить пройти без черги. Така поведінка їм повернеться колись. Важко зрозуміти людей, готових наражати здоровя дитини заради подібних цілей. Ну то й не будемо їх розуміти.  Цікава дискусія з цього приводу розгорнулася на фейсбуку. Зайдіть почитайте кому цікаво та долучіться. Подаю лінк.