Міська влада колись подякує гро мадським активістам, які намагаються не допустити початку нового житлового будівництва на Позняках.  Забудовники,  забувши про домобудівні норми, будівництво інфраструктури, забувши про совість і професійні стандарти, мурують житло, не думаючи про тих, для кого вони його мурують.  

На жаль, є певний попит навіть на таке житло у гетто.  Міська влада, взявши гроші з забудовника, не хоче їх повертати і сподівається на те, що місцеві жителі, як покірні раби, переживуть усе це і звикнуть до такого стану. Але на вулиці Драгоманова уже склалася ситуація, до якої звикнути неможливо. Принаймні, неможливо до цього звикнути сучасній цивілізованій людині, яка бувала у інших країнах і знає, як такі житлові мікрорайони облаштовуються цивілізованими людьми. На мікрорайони з висотною забудовою у цивілізованих країнах обов’язково відводяться місця під паркінги, парки, сквери, мусять бути школи, куди навіть маленька дитина може дійти сама, мусять бути лікарні, дитсадки, магазини і решта ознак цивілізації. На вулиці Драгоманова замість дороги – парковка на проїжджій частині, замість парковок – газони і тротуари, замість магазинів – смердючі неоковирні кіоски знову ж таки на газонах, замість громадського транспорту – старезні гробовози, що зупиняються не на зупинковому комплексі, а у щілині між щільно припаркованими машинами. А отже, люди, які з цим усім погоджуються, щодня користуючись цими «благами цивілізації» – раби. Дивіться відео і вжахніться