Цього тижня є щось хороше про Україну. Правда, ініціювали це хороше не українці. Американська компанія Макдональдс нарешті прибрала мову совка зі своїх автоматів. Залишила українську і англійську. Виявилось, що какаяразніца у даному випадку не спрацювала. Люди з українськими паспортами, яким неприємна і українська мова і саме існування України здійняли гвалт, закликали до бойкоту макдональдсу та робили багато інших українофобських дурниць.
А громадяни України, яким паспорт видали невипадково, тішилися новиною і відвідували Макдональдс не так поїсти як подякувати за те, що у мовному питанні ця компанія – на боці України. І я дякую. Так приємно писати про щось хороше.
І ще про хороше. Парламентський комітет з питань транспорту й інфраструктури підтримав законопроєкт про заборону акустичного насильства на громадському транспорті. Це проєкт, ініційований громадськістю, який ми – 15 депутатів різних фракцій – внесли, щоб захистити пасажирів від нав’язливої музики. Якщо закон проголосують на пленарному засіданні, українці зможуть, як у всьому цивілізованому світі, їхати в тиші або слухати музику чи звук фільмів через навушники. Однак, хороше на цьому закінчується
На тижні відбулося засідання комітету парламенту з гуманітарної політики, де розглядався законопроект українофоба Бужанського, спрямований на вихолощення мовного закону і повернення української мови у рамки фольклору та екзотики. Зокрема, законопроектом пропонується скасувати перехід на навчання українською мовою учнів 5 класів. Міністерство освіти України, яке довго готувалося до цього переходу теж виступило проти. Не хочу описувати подробиць, адже це як колупатися у лайні. Єдина радість, що комітет законопроект не підтримав. Його однак винесуть на розгляд сесійної зали. А там – зелена більшість, яка голосує за все, за що їй скомандують голосувати.
Тривожна і сумна новина з Донбасу. Як зазначає громадський активіст Володимир Щербаченко Валентина Бучок, колишня полонена “ДНР”, в’язниці МГБ ДНР “Ізоляція у суботу вранці підірвалася на розтяжці у себе на подіврі вдома в селі, поруч міста Костянтинівка на Донеччині. Валентина відверто і безстрашно свідчить про злочини т.зв “ДНР”,а також веде кілька судовий процесів проти корпорації ДТЕК. Це вже не перша спроба замаху на Валентину. Попередні замахи лишилися нерозсілдуваними правоохоронними органами. Українські спецслужби не здатні гарантувати безпеки свідків в судових процесах проти окупантів. – зазначає Володимир Щербаченко.
Тим часом спецслужби зайняті розправою з політичними опонентами нинішньої влади. На тижні попередньому президентові України Петру Порошенку обирали запобіжний захід. Якби Порошенко був нині при владі, такий суд був би доречний, бо скажемо чесно Порошенко, як і будь-який український політик – не янгол. Навіть близько не янгол. І те, що відбувається нині – наслідок того, що за його президентства точно так призначали родичів та кумів на посади у владі, точно так тендери вигравали свої, точно так суди ухвалюваои рішення за дзвінком з Банкової. Порошенко думав, що вхопив бога за бороду і замість скористатися шансом реформувати країну, займався тим, що і його попередник і чим тепер займається наступник. Але нині судовий процес проти Порошенка виглядає як зведення рахунків і бажання нейтралізувати потенційного переможця виборів. Як завжди Юрко Космина на судилише над Порошенком відреагував віршиком Юрко Космина
САДІТЬ ПОРОШЕНКА!
(звернення президента до правоохоронних органів)
Садіть Порошенка! Як бульбу, садіть,
Як Ющенко садить калину,
В годину кріпову і в радості мить,
Садіть у часи карантину!
Нікого із вас ця війна не мине,
Затямте собі хорошенько:
Країна любить не захоче мене,
Якщо не сидить Порошенко!
Садіть Порошенка! За Томос садіть,
За вірус, за чіп, за картину,
За Ілона Маска, за неба блакить,
За мову садіть солов’їну!
За всі висяки двох останніх століть,
За цукор надмірний в “рошенках”…
За кожну тєлєгу Портнова — садіть!
Й садіть не лише Порошенка!
Бо як до правління таланту нема,
А криза в країні — не жарти,
Час братись за те, де не треба ума:
Саджати, саджати й саджати!
Садіть, скільки влізе! Садіть від душі –
Ріффмастера, Дугар, Стерненка…
Як садять печінку свою алкаші,
Садіть!
І садіть — Порошенка
Звичайно, Порошенко зміг організувати на свою підтримку тисячі людей. Частина цих людей щиро вірять у те, що Порошенко чимось відрізняється від Зеленського. Придивіться, згадайте його каденцію і перестаньте бути наївними. Загалом, сумно спостерігати за масовками в Україні. Серед учасників є люди, яких я поважаю. Вони вийшли самі за власною волею без жодної вигоди, щоб за щось там проти чогось виступити…. Поряд ті, хто прийшов за парою сотень гривень за участь у акції горлопанів з русского міра. Але різниця, на мою думку, невелика. У даному випадку більше розуму у тих, кому заплатили. Від їхньої діяльності буде хоча б особиста вигода. Дрібна, підла, нікчемна, але все ж таки хоча б якась. Інша сторона, яка прийшла безкоштовно, витратить свою енергію на справу, яка не матиме жодного корисного результату. Кожна людина окремо – це щось. Натовп, масовка – це ніщо. Жодної користі від цього не буде. Шкоди, думаю, теж не буде. Хіба що, якби усі ці люди замість відвідин горлопанських заходів та написали позов до суду у справі, де вони вважають, що мають рацію, а влада не має – то з того було б більше користі. Бо судовий позов – то дія. Один Святослав Літинський робить більше своєю роботою за це стадо горлопанів. Навіть я, на мою думку, більше роблю за цих горлопанів. А участь у масовці – це симуляція дії. Це коли одній людині страшно – вона приєднується до стада. Але стадо може бути тільки тварин. Люди не мусять перетворюватись на стадо. Мені сумно, коли я споглядаю адекватних людей, розумних самодостатніх кожен сам по собі у масовці горлопанів. Якщо незгодні – напишіть у коментарях приклад, коли від масовок була якась користь. І коли ви самі цю користь відчули. Як це не парадоксально звучить, але після подій 2014 року я почав отримувати негатив, погрози і всіляке таке від людей, які, здавалося б, на боці України. Майдан виніс на гору масу українофобів, які ненавидять усе українське. Усілякі Туки, Бірюкови, Авакови – усе це антиукраїнське сміття раптом легітимізувалося і почало на повний голос говорити какаяразніца на каком язикє разгаварівать. Для мене це стало нестерпним. Я тут у Варшаві частіше чую українську мову ніж чув її у Києві. Тому, на мою думку, Україна принаймні у сфері гуманітарній, опустилася вниз після 2014 року. І я вважаю, що це сталося через масовки, у яких русскій мір теж брав участь і на цій підставі вирішив знищити все українське в Україні. збройні формування Російської Федерації три рази порушили режим припинення вогню. На жаль, внаслідок ворожого обстрілу Україна втратила одного мужнього воїна…”
На східному фронті сьогодні без змін,
Все тихо, загинув лише один.
А ми переходим до інших новин,
Бо стільки цікавого в світі.
Чекайте, як це загинув один?
Скажіть тоді, чий він був син,
Добряче пожив чи був молодим?
Що бачив останньої миті?
Скажіть, не мовчіть: як звали його?
Того, для кого настало ніщо,
Темрява впала на біле чоло
І більше не буде нічого.
Діти на плечі не сядуть йому,
І жити родині зі словом «чому?»
Роками ховати у собі війну
І не розірвати це коло.
Одне лиш життя, один лише світ,
Якого сьогодні закінчився звіт.
Добре хоча б, що йому не болить,
Нас може він цьому навчити.
Але нам сказали: сьогодні — без змін,
На східному фронті загинув один.
Спробуйте жити серед цих новин,
Коли стільки цікавого в світі.
На жаль, потенційно українські лідери виявляються порожніми і таким як я нема за кого голосувати, нема політиків за невеликим винятком, яким можна довіряти. Здавалося б Святослав Вакарчук точно буде українським політиком. Він сам себе а може хтось його готував до політики кілька років, навчання у Стенфорді, депутатство, здача мандату. Знову депутатство і знову знайшлися люди, що за нього голосували і знову здача мандату і млява позиція його однопартійців з нашвидкоруч зляпаної партії. Голос виявився простим пуком. І з огляду на це, я подумав, що у випадку з Вакарчуком йшлося про такого собі козла провокатора, який збере українодумаючих людей, а потім зрадить їх, щоб українодумаючі розчарувалися і взагалі закрилися у своїх комурках та більше політикою не цікавились.
Натомість у ворожому таборі пожвавлення. Медведчук скупив телебачення, на державному каналі – цензори русского міра Грузінскій і Скріпнік з Аласанією. Усі – з Харкова. А ви ж знаєте, що то означає… До речі, з Харкова на тижні прийшла гарна новина. Судове рішення поставило крапку у бажанні українофоба Кернеса увічнити садиста Жукова іменем вулиці. Ухвалено остаточне рішення, яке закриває питання. Кернес разом зі своїми російськими кураторами відпочиває.
І це чудово. Але завершити треба чимось ще оптимістичнішим. І тут я розповім про свій власний успіх. Минулого тижня я і дружина отримали карти тимчасового перебування до 2023 року і я отримав карту саме як консультант до справ легалізації перебування іноземців. У додатку номер один я писав про те, що я окрім консультування провадитиму інтернет сторінку та радіостанцію, де розповідатиму про особливості інтеграції іноземців у Польщі і не тільки. І умова, на підставі якої мені дали карту – умова о дзєло. Тобто така умова, яка не передбачає жодних соціальних оплат. Я страховку собі плачу окремо. І це прекрасно. І вже зовсім остаточно, моїй клієнтці видали карту побиту з рішенням до неї, де вказана ставка 5500 злотих на годину. Звичайно, це помилка і доведеться писати спростування. Але така помилка змушує помріяти про ті часи, коли годинові ставки іноземців – моїх клієнтів справді будуть на такому рівні. І не через інфляцію а просто через те, що їх роботу саме таким чином цінуватимуть. Наливаймо браття кришталеві чаші і пиймо за це бокальчик просєкко чи що там у кого є. Гарного настрою на весь наступний тиждень бажаю вам я, Олександр Івахнюк та усі причетні до створення Радіо без цензури. Медія для людей з Україною в серці.
