Вітаю вас, перед мікрофоном Олександр Івахнюк. До вашої уваги  огляд подій тижня що минає в Україні і не тільки.

Слухати прямий ефір тут:

У суботу знайшли застреленим депутата Давиденка з Житомирщини. Він цікавий тим, що переміг на минулих виборах на окрузі де до того балотувався сумнозвісний клоун Льовочкіна і Фірташа Олег Ляшко. Ще відомо, що він  був власником великого та успішного аграрного підприємства.   Колеги з депутатської групи кажуть, що сам Давиденко б не застрелився.  Ще про нього відомо, що засвітився у кількох корупційних скандалах, але навряд чи були приводи, щоб поїхати на кріслі у туалет і там застрелитись з нагородного пістолета. Його знайшла прибиральниця. Що сказати? Це реальна українська політика. Навряд за чинного міністра внутрішніх справ у цій справі буде ясність.

Тим часом минулого тижня відбулась прес-конференція Володимира Зеленського, зміст якої можна помістити у чотири меседжі: 1 Піде на другий термін, попри те, що обіцяв цього не робити 2 Вважає головне для мене та таких як я питання – мовне  – штучним і не планує займатися звільненням з окупації від ворожого контенту, Старанно уникає називати Росію агресором.  Зовсім забув про Крим. 4 Плівки де брат голови офісу президента не вважає фальшивими, але жодних висновків не робитиме. Шукає тих, хто записав і хоче їх покарати, замість звільнити та покарати Єрмака. Не хочу переповідати подробиці – дуже влучно проаналізував цю виставу Віктор Бобиренко, політолог з Сум.

https://www.facebook.com/bobyrenko/videos/2969766829797741/

Ще одна річ виявилася за результатом цієї прес-конференції. Попри те, що її організували на свіжому повітрі, не усіх бажаючих акредитували. Так збіглося, що акредитували тих, кого суспільство знає як провокаторів і агітаторів русского міра, типу Гордона і не знайшло місця для журналістів видань, яких суспільство знає саме як журналістів і довіряє їм. Типу Яніни Соколової чи представника порталу «Главком». Таким чином офіс президента допоміг суспільству зайвий раз зрозуміти, хто ж у нього журналісти. Це якраз ті, кого не пустили на шоу «95 кварталу» яке вони назвали прес-конференцією президента.  

ДУМА ПРО КВАРТАЛ
(із кадрової пісенної спадщини недалекого майбутнього)

За перший рік президентства Володимира Зеленського державні посади отримали понад 30 працівників “Кварталу 95” та його дочірніх компаній, а також бізнес-партнерів, друзів та родичів президента та його оточення. 12 з них працювали безпосередньо в студії “Квартал 95”.

дзвенить у голосах хрипкий метал:
чекали ми — і ось пора настала
будинки урядового кварталу
звільнити від усіх, хто не “Квартал”!

бо щоб у світ нести благу пургу,
потрібно народитися в “Кварталі”,
ну, на крайняк, у “Мамахохоталі”,
у “Лізі Сміху” чи в Крівом Рогу.

“квартал-контроль” на вході до будівель
виловлює зальотних дізєлєй…
жить стало луччє, стало вєсєлєй!
якщо, само собою, ти не дізєль.

стривожений міністр Дубілет,
в пекельних муках заздрячи Танталу,
вивчає напис “Тільки для “Кварталу”!”
на дверях в урядовий туалет…

тікає з влади нечисть неквартальна:
ось був прем’єр Шмигаль — і вуаля! —
обрізала кар’єру Шмигаля
лакуна в біографії фатальна.

бо ж як нам братись до державних справ,
бо ж як плекати паростки зів’ялі
із тим, хто з президентом на роялі
ні нотки — навіть пальцем! — не зіграв?!

хоч як вдавав свого Денис Малюська —
на стелю ліз, стрибав на голові —
взяли й його квартальні вартові,
як під Денисом обірвалась люстра…

дали й Саакашвілі б копняка —
та хрін паскуду скинеш з п’єдесталу,
бо паспорт співробітника “Кварталу”
купити встиг в Дениса Єрмака!

але і цю раптову прикру каку
спіткає доля всіх раптових как,
і буде влада виглядати так:
“Квартал”, “Квартал”, “Квартал”, “Квартал”… Аваков.

Юрко КОСМИНА

На тижні в ютубі зявився запис де відомий провокатор русского міра Дмитро Гордон спілкується з терористом що у 2014 році захоплював Словянськ. Це назвали інтервю, хоча суспільство визначило ці дії, як пропаганду тероризму. Навіть лінк не даю. Вважаю недоречним це навіть обговорювати і називати прізвища.  Той факт, що подібні речі трапляються все частіше мусять бути маркером для мислячих людей. Треба бути обережним і вчасно подбати про шляхи евакуації. Пригадаємо історію. 1939 рік. Поляки, що тікали з Варшави у Львів, були впевнені, що вони там у безпеці. Аж 17 вересня Росія напала на Польщу зі сходу. Чимало людей залишилися у Львові просто тому, що не були готові до евакуації. На мою думку, нині ситуація у Києві не краща ніж у 1939 році у Львові у момент атаки Гітлера на заході.  Влада у Києві не українська. І вона кожен день це демонструє.  Історію з появою спочатку представниці окупантів у Криму Поклонської а потім терориста Гіркіна у вигляді інтервю, яке бере громадянин України можна коментувати хіба через віршик Юрка Космини. Ось він

ДУМА ПРО ЛЮДИНУ-ГОРДОНА

ця історія, хоч і недовга,
варта тисяч шпигунських легенд –
як у шкурі простого Гордона
надсекретний ховався агент.

не кривіться в презирстві й зневазі,
бо без флешок агента Дмитра
не було би ні суду в Гаазі,
не було би вапщє ні хєра!

він давно би вже був генералом,
та такі, як секретний Гордон,
не торгують відкритим забралом
і на френч не вдягають погон.

він працює без жодного шуму,
мов плете павутину павук,
все, про що би ніхто й не подумав, –
справа довгих гордонових рук.

він мельдонієм дзюрить в пробірку,
подає на лопаті бліни,
у “Союзі” просвердлює дірку
та бояришнік ллє в стакани!

він продукти створив неїстівні,
він Бєзрукова зняв у кіно,
він творцеві якутського півня
замість глини підсунув гівно!

він у ящик підклав Чебурашку,
і подейкують люди, пардон,
що й любителям сісти на пляшку
пляшку теж підставляє Гордон!

бо який би не стався у вати
черговий чумовий закідон,
можна навіть і не сумніватись:
там пройшлася Людина-Гордон!

…непорушність вкраїнських кордонів
у добу доленосних подій
неможлива без скромних гордонів
і нескромних гордонячих дій.

хай ця правда комусь і невдобна,
та мовчати несила уже:
БЕРЕЖИ, УКРАЇНО, ГОРДОНА!
як Гордон
тебе
береже…

На щастя, є ще принципові люди в Україні. Як повідомляє у фейсбуку Михайло Басараб,  Сергій Жадан не відгукнувся на запрошення Єрмака зустрітися на Банковій. Цілком можливо, Сергія хотіли використати для участі «громадськості Донбасу» в ТКГ або Консультативній раді у Мінську. Це моє припущення.Немає значення, про що хотів говорити Єрмак. Жадан порівняв владну команду з «Титаніком» і не захотів освячувати собою афери правлячого режиму. Мудре рішення, приклад концептуального мислення. З колаборантами і реваншистами нема про що говорити. Тільки про їхню якнайшвидшу відмову від влади.

Минулого тижня пролетіла радісна новина про те, що уряд Італії вперше за останні років 15 проводить легалізацію нелегалів. І готовий легалізувати усіх, хто доведе, що прибув у Італію до 8 березня. Але є одне але, про яке розповів Олесь Городецький, голова організації українців Італії  

Легалізація стосується лише працівників, які працюють у сфері домашньої праці та сільському господарстві, але має багато обмежень, про які буде сказано згодом, і триватиме з 1 червня 2020 року до 15 липня 2020 року. Обов”язковою умовою для всіх працівників є перебування на території Італії до 8 березня 2020 року та не покидання країни після цієї дати.

Декретом передбачено дві можливості легалізації:

– через подачу відповідного запиту роботодавцем (італійцем, громадянином однієї з країн ЄС або іноземцем, що має дозвіл на проживання ЄС на тривалий період);
– через подачу запиту самим робітником, але лише у випадку, якщо його дозвіл на проживання закінчився після 19 жовтня 2019 року і не був поновлений або конвертований в інший тип дозволу на проживання.

Розглянемо дві можливості.

Розпочнемо з другої, яка стосується малої кількості випадків, коли запит може подавати сам робітник. Отже, як було вже зазначено, таке право мають лише робітники, котрі вже мали дозвіл на проживання, але він закінчився після 19 жовтня 2019 року і не був поновлений або конвертований в інший тип дозволу на проживання. Робітник повинен бути на території Італії станом на 8 березня 2020 року.

Іноземний робітник, який відповідає цим критеріям, може подати запит на ім”я Квестора з 1.06.2020 по 15 липня 2020. Перелік документів, які необхідно додати до запиту, буде встановлений міжміністерським декретом протягом 10 днів від набрання законної сили Декретом “Rilancio”. Ці документи повинні підтвердити, що робітник вже працював в минулому у сферах сільського господарства чи домашньої роботи. В момент подання запиту робітник отримає тимчасовий дозвіл на проживання, що дозволяє легальне перебування лише на території Італії. Протягом 6 місяців він може підписати робочий контракт для праці в названих сферах і подати запит на робочий дозвіл на проживання, а також записатися до реєстру безробітних при центрах зайнятості.
Тривалість дії цього тимчасового дозволу на проживання – 6 місяців. Вартість – 160+ 30 євро.

Інший спосіб легалізації – коли запит подає роботодавець, щоб заявити про де-факто вже існуючі трудові відносини з іноземним робітником.

Даний закон визначає лише два способи підтвердження присутності робітника на території Італії станом на 8 березня 2020 року:
– пройти ідентифікацію в квестурі через фотографування та відбитки пальців (тобто така людина вже повинна була робити запит на дозвіл на проживання в минулому);
– подати “декларацію про присутність” при контролі на кордоні або в квестуру протягом 8 днів після прибуття до Італії.

Таке формулювання декрету різко звужує категорії нелегальних іммігрантів, які можуть бути легалізовані. Сподіваємося, що міжміністерський декрет дещо розширить ці категорії і дасть певні пояснення.

Роботодавець в запиті вказує тривалість робочих відносин та умови контракту, які не можуть бути меншими від мінімальних.
Запит подається до Єдиного вікна з імміграції у Префектурах. Роботодавець має мати мінімальний дохід, необхідний для легалізації робітника, який буде визначений наступним декретом, та має подати документи, що підтверджують трудові відносини. Робітник повинен працювати в роботодавця, який подав запит. Вартість подання запиту для роботодавця складає 400 євро +30 євро. Додатково міжміністерським декретом буде встановлено суму штрафу за несплачені страхові внески та податки.

Не можуть виступати роботодавцями особи з судимостями за статтями, пов”язаними з незаконною міграцією.

Не можуть бути легалізовані іноземці, що мали провадження про видворення з Італії з причин небезпеки для громадського порядку та злочинці, внесені до міжнародних систем розшуку.

Подання запиту не є гарантією легалізації. Кінцеве рішення буде прийматися лише після проведення всіх необхідних перевірок з боку контролюючих органів.
Після позитивного результату перевірок роботодавець та робітник будуть запрошені до Єдиного вікна з імміграції Префектури для підписання контракту на перебування та подачі запиту на дозвіл на проживання. Неявка сторін на цю процедури означає автоматичне архівування запиту.

При подачі фальшивих документів запит є недійсним і, навіть, вже виданий дозвіл на проживання може бути відкликаний. За подання фальшивих документів передбачена кримінальна відповідальність та ув”язнення, як для того, хто їх виготовив, так і для того, хто їх використовує.

ВИСНОВКИ. Запропонована легалізація, за інформацією, станом на сьогодні, на жаль, охоплює лише невелику частину нелегальних робітників. Міжміністерський декрет, оприлюднення якого очікується найближчим часом, повинен дати чіткі роз”яснення двох передумов передбачених законом (хоча норма закону і тепер є доволі чіткою), а також технічний спосіб подання запитів та перелік необхідної документації. Сам факт подання запиту не дає жодної гарантії легалізуватися. Якщо при перевірці буде виявлена відсутність одного з реквізитів, то такий запит архівується.
Варто дочекатися публікації міжміністерського декрету і аж тоді детально перевірити чи є у зацікавленої особи всі реквізити для подачі запиту. Не слід користуватися послугами шахраїв, які обіцяють позитивний результат та просять за це великі гроші

Тема українців за кордоном, на жаль, дуже слабко висвітлюється в ефірі українських медіа. Мій досвід спілкування з працівниками українських медіа свідчить про те, що вони катастрофічно не розуміють теми.Вони у полоні стереотипів. Стереотип перший  Їм здається, що за кордон їдуть «заробітчани». Ні. Це давно не так. Чи можна назвати заробітчанином людину, у якої був успішний бізнес в Україні, а він його продав, продав все нерухоме майно і перебрався у Варшаву з родиною. Ні, він приїхав у Польщу тому, що тут працюють закони і він може тут вести бізнес, не боячись, що до нього прийдуть з прокуратури з пропозицією продати бізнес за копійки під загрозою фізичної розправи. Люди переїздять сюди цілими родинами просто тому, що тут як написано «Сквер» то уже ніхто там не збудує житловий будинок нв 30 поверхів без паркінгу і квартирами розміром з курник.  Ці люди жодним чином не підпадають під назву «заробітчани». Вони уже своє заробили і тут більше витрачають: на документи, на облаштування, на навчання, щоб піти працювати за фахом. Працівники українських медіа як і раніше бачать у громадянах України, що прибули до Польщі бідних, убогих, нещасних заробітчан, які не знайшли себе в Україні і тому поїхали працювати у Польщу. Насправді мінімальна офіційна зарплатня у Польщі може бути утричі більшою за офіційну а іноді і реальну зарплатню середньостатистичного працівника українського медіа.  Розуміння цього у працівників медіа немає. Через це – наївні запитання і порожні сюжети на теми перебування українців у Польщі. Посол України у Польщі Андрій Дещиця дав коментар одному з телеканалів Віктора Пінчука, де журналістка ставила питання,  відповіді на які не цікавили навіть її саму.  Я подивився від початку до кінця. Перше: жодної нової інформації не прозвучало. Чому? Бо ведуча настільки не в темі, що навіть не знає, як наголошується прізвище посла. Пан посол думав, що говорить з журналісткою, а говорив просто з підставкою для мікрофона з гарним макіяжем у красивих декораціях. Ведуча не запитала ні про що, що, власне цікавить глядачів того телеканалу: А саме, як з мінімальними витратами грошей, здоровя і нервів перетнути кордон та як посольство бере у цьому участь. Посол на це відповів би, що ці питання – не компетенція посла. Ще можна було б запитати про 8 нових пунктів пропуску, про які бурхливо розповідали у 2015 році під час підписання угоди про кредит. Це за умови, що пан посол спілкувався б з журналістом. Але пан посол надає перевагу спілкування або з тими, хто не в темі, або ж з тими, хто жодних “зайвих” питань не поставить. Живете у паралельному світі. Вам там комфортно. Ваше право. Захочете зрештою колись вийти з тої шкаралупи – звертайтесь. Радіо без цензури має необмежений час для розміщення відповідей на питання, які цікавлять громадян України у Польщі.

Нині на темі українців за кордоном взялися піаритись якісь шахраї, що називають себе захисниками закордонних працівників. Для чого вони це роблять поки незрозуміло, але я регулярно бачу фізію такого собі Сергія  Воскобойніка в ефірах різних телеканалів, де його називають експертом з питань трудової міграції. Я поки що не розумію мети і бачу замовників. Але розумію, що це якась антиукраїнська схема, яка ще вистрілить у майбутньому.  

Ну і наостанок. 25 травня  – день виходу на полонину. Це день, коли гуцули проводжають пастухів з отарами в гори, де і люди і тварини проведуть ціле літо. Я колись у 1999 році побував на цьому святі у Путилі і мрію побувати знову. Цього року знову пропустив, тому хоча б у вигляді звуку дзвіночків на овечих шиях наближую і собі і вам цю давню гуцульську традицію кінця травня   

https://www.facebook.com/100009660586966/videos/1217930225205652/