Ця пані з Луганська, яка працює у сервісному пункті Воля-кабель на вулиці Княжий затон 2/ 30 (вхід з вулиці Григоренка) перейшла на українську і була ввічливою. Несподівано для мене, бо я був у Луганську колись давно і знаю, що це за місто і як там люди спілкуються Ще знаю, що там 20 колоній було на одну область. І ці люди ж виходили з тих колоній та оселялися у тих краях… Так от, пані, що на фото у відповідь на мою українську теж перейшла на українську. Їй було непросто, але вона спробувала і у я їй за це дуже вдячний, бо це означає, що вона розуміє важливість спілкування з місцевим населенням його мовою. Тим більще, що, як я з’ясував, вона і сама українка – не приїжджа. Тобто, їй просто довелося згадати мову, якою говорили її дідусі і бабусі, прадідусі і прабабусі… Ще раз кажу, треба підтримати її. Компанія “Воля” мусила б її якось преміювати. При нагоді подякуйте за її старання, адже їй було непросто. Але відповіді на питання чому їй зручніше спілкуватися у побуті російською вона не має…   Я написав про свій приємний сюрприз у офісі компанії “Воля-кабель” куди я, в принципі, ходив посваритися, але передумав, вражений ввічливістю пані з Луганська. Отже, розповів про це у Facebook. Пішли коментарі “русского міра”, завдяки яким з’явився цей текст. Він корисний тим, що тут використані усі штамповані тези ольгинського темника на предмет #поруськикакосьльогше. І Швейцарія і Канада і ярлик націоналіста тому, хто ввічливо питає про причину російськомовності людини з укр паспортом. Я ще раз зробив для себе висновок, що основна зброя українців різних національностей у дискусії з “русскім міром” – ввічливість. Бо ми можемо спілкуватися ввічливо, а їх від цього плющить і ковбасить. Якщо хочете зрозуміти яким саме чином плющить і ковбасить “русскій мір”  – відкрийте дискусію у фейсбуку Прохання до опонентів: під цим текстом у коментарях спробуйте написати відповідь на питання: чому вам зручніше в Україні користуватися у спілкуванні з українцями іноземною мовою? Я розумію, що ви маєте на це право, я розумію причини чому так сталося. Питання, навіщо це вам зараз, коли можна без страху користуватися мовою місцевого населення? Навіщо користуватися іноземною? Дякую наперед. Далі  – найпоказовіші фрагменти дискусії під похвалою пані з Луганська за те, що вона відповіла клієнту мовою країни перебування, а не мовою ЛНР-ДНР  А перед читанням тої дискусії, можете подивитися відео про те, як я намагався додзвонитися до живої людини за номером підтримки “Воля-кабель” 5022250

А у цьому звуку – пояснення технічного фахівця, чому зникає сигнал у будинку на вулиці Драгоманова, 6 а

Dmitry Kalko у вільній країні хто як хоче так і розмовляє, чому мала бути відповідь на питання?

Ivakhniuk Olexandr Не заперечую . але ж мусить бути якесь пояснення, Поцікавився.

Dmitry Kalko моє пояснення було би таким – я народився у м. Мурманськ і думаю на російській мові, але це пояснення стосується друзів, якщо би мені з таким підійшли на роботі це є втручання у моє особисте життя.

Ivakhniuk Olexandr Якщо Ваша робота не повязана зі спілкуванням з клієнтами – так

Dmitry Kalko Якщо би у закони про захист прав споживачів була така вимога – так, а так, ні)

Ivakhniuk Olexandr Маєте рацію, пункту про повагу до країни прребування у законах немає. Тому на це питання ввічливо відповідають тільки ті, хто розуміє чому у них український паспорт. іншим здається що ввічливе питання про викортстання іноземної мови у спілкуванні з такими ж як саи українцями, здається втручанням в особисте життя, вишиватництвом, націоналізмои, фашизмом та іншими ізмами. А це просто ввічливе питання місцевого жителя.

Dmitry Kalko Ви просто мабуть не хочете розуміти, що такими питаннями ви самі робите українофобів  Пропаганда націоналізму – питання політики.. Питання провокативне, ті хто звертається з такими питаннями або роблять вигляд, що не розуміють причин, або провокують конфлікт, ввічливість тут не маскує “бородатий конфлікт

Ivan Moroz · Дружить з Dmitry Kalko

Мне вот просто непривычно переходить на украинский язык, так как говорю на русском. Какие преимущества я получу если перейду в повседневной жизни на украинский язык ? И если получу то когда ? На данный момент я не вижу вразумительных аргументов переход… В моей системе ценностей иду сначала я и моя семья потом государство.

Dmitry Kalko Все обязаны понимать что из СССР в основном все оказались в там где они есть по чистой случайности, кто-то ехал домой, кто-то остался жить и паспорта им выдали “насильно” выбора нет, в СССР вообще выбора не было ни у кого, из этого вообще все беды, 70 лет решали за людей, а теперь резко захотели, чтоб люди решали за себя, про это фильм “убить дракона”.

Ivakhniuk Olexandr Dmitry Kalko Выбор есть всегда. Я – типичный совок. Учился в русской школе, был отличником, главой совета отряда имени Павлика Морозова, комсоргом. Меня “вернули в Украину” книжки и рассказы почти шёпотом бабушки, которой пришлось есть шелуху картофельную.

Ivakhniuk Olexandr Dmitry Kalko як вваєаєте, на кого я напав, похваливши працівницю Воля-кабель з Луганська, яка наважилась відповісти мені нашою з нею рідною мовою? Хіба це не прекрасно? Вона не звинувачувала мене у націоналізмі, не називала вишиватником, уніатом чи ще якось – просто якісно зробила свою роботу. і я про це написав.

Ivan Moroz ·Ivakhniuk Olexandr Да она просто перешла на украинский язык, так как видит перед собой человека, который трогает тонкие струны. Вот вы станьте на ее место, приехала с Луганска, с трудом устроилась на новом месте ни друзей ни знакомых, хорошо что работа… Она НЕ сделала этого добровольно, это и есть Ваш результат.

Ivakhniuk Olexandr Dmitry Kalko її ніхто не примушував. Вона зробила це добровільно, з посмішкою, ввічливо. І я їй за це дуже вдячний. Вона з Луганська.  І батьки її з Луганська. І діди з сусідніх сіл. Луганськ – це Україна. Вона українка. Рідна мова українців – українська. Я теж українець. Рідна для нас обох мова – українська. Логічно?

Ivan Moroz ·Ivakhniuk Olexandr и у меня все до третьего колена точно с Украины, вообще со всех уголков страны и я украинец, и украинский язык знаю не хуже остальных, но родной для меня русский. И миллионы таких как я.

Алексей Кот Александр то , что она с Луганска не значит что она говорит на украинском в повседневной жизни и этот язык лично она считает родным. Не нужно желаемое выдавать за действителное

Ivakhniuk Olexandr Алексей Кот маєте рацію, але погодьтеся, це ж чудово, що людина перейшла на мову країни перебування. Чи ні? З Вашої точки зору, вона мусила відповісти мені російською? Вона почула мою українську і заговорила зі мною нашою з нею рідною мовою. Це нормально

Ivan Moroz Ivakhniuk Olexandr а вы попробуйте завести такой разговор с равным себе, кто от вас не зависит и кому вы не сможете навредить жалобой вышестоящему начальству. Думаю процент перешедших по доброй воле на мову країни перебування вас сильно разочарует. Вот просто вежливо так подойдите к русскоязычному луганчанину, харьковчанину в том же Киеве и предложите поговорить по-душам на языке страны пребывания.

Алексей Кот Я вас не розумію на польськіх окупантів працювати і вчити їх мову можна, а на кацапів ні?

Ivakhniuk Olexandr Те, що у Росії говорять російською – це нормально. Зокрема і українці. Те, що у Польщі говорять польською – теж нормально. Українці, араби, французи – усі без винятку. Те, що в Україні говорять українською – теж нормально. Ненормально, коли хтось доводить, що в Україні українською говорити необов’язково. Хіба ні?

Алексей Кот А у меня один одноклассник живет и работает в Мюнхене, другой в Питере оба украинцы этнические . вопрос кто из них больше патрийот?

Ivakhniuk Olexandr Алексей Кот Питання патріотизму не стосується цієї дискусії. Тут йдеться про повагу до країни перебування. Якщо людина працює у Німеччині – вона, певно знає німецьку мову і не вимагає другої державної української. Якщо людина працює у Пітері, вона, певно знає російську і  не вимагає української як другої державної. Та сама історія в Україні. Ти тут живеш і як культурна людина, маєш погодитись з тим, що тут є своя мова і нею треба користуватися у спілкуванні. А у своїй меншині якою ти користуєшся нікого ж не цікавить

Anna Vladi А в Канаді спілкуються англійською та французьською. А в Швейцарії так взагалі жахіття, там люди мають 4 офіціні мови, та ще й англійською це все зверху шліфують. Люди, може досить мовне питання палкою штрихати? Якщо людина зсередини огидна, то її ніяка мова не врятує. Якщо людина порядна, то хай хоч китайською розмовляє, кому яке діло?

До речі, про китайську. Я знаю китайців, які півроку живуть у Києві і говорять українською. Для мене вони – українці.

Sasha Patiuk Anna Vladi , а є швейцарська мова? А є канадська? Немає. Українська є. То який сенс користуватися іноземною?

Ivakhniuk Olexandr Anna Vladi Не підходить для цієї дискусії ні Канада, ні Швейцарія як приклад. У Канаді мова місцевого населення зникла разом з місцевим населенням. Тобто, для того, щоб у Канаді почали спілкуватися англійською і французькою,  довелося знищити місцевих.  Нам теж русскій мір готував таку долю у 30 роки… Не вийшло. Намагання переконати нас у тому, що без нашої мови можна обійтися – шлях у тому ж напрямку, що і у 30 роки минулого століття… Саме цього ми і намагаємось не допустити.  Тепер про Швейцарію.  Там люди у німецькому кантоні спілкуються тільки німецькою, у французькому – тільки французькою. у італійсьокму – тільки італійською. Уявити собі, що у італійському кантоні працівник фірми відповідатиме італійцю французькою – неможливо. А у нас це вважається нормальним, коли людина звертається українською, а їй відповідають російською. Навіть у телевізорі така шизофренічна ситуація нікого з телеменеджерів не шокує.  Натомість, це ненормально. У Швейцарії  – італійці, німці, французи. Звичайно є і араби, але вони говорять однією з державних мов. Не вимагають арабської, як державної. В Україні мова міжнаціонального спілкування – українська. Більшість населення – українці. Який сенс українцю з українцем говорити іноземною мовою? Ось на це ввічливе питання я завше прошу ввічливо відповісти. Нікого ні у чому не звинувачую, нічого не вимагаю. Просто прошу тихо, спокійно, ввічливо, з посмішкою дати відповідь на просте питання. І поки що відповіді не отримав. Люди не мають відповіді на питання який сенс у тому, що вони користуються іноземною мовою у країні де є своя мова? Бо відповісти чесно – соромно.

Александр Николаевич Бобошко Коли ж ви націоналісти вже будете мовчати, тим паче коли живете не в Україні а де інде, і корчете умняків с себе, гоу на батьківщину, тоді ви маєте право голосу, а нині мовчіть….

Ivakhniuk Olexandr Шановний Александр Николаевич Бобошко. От я зараз у Києві. Мої діди і бабці теж були націоналістами і говорили тою ж мовою, якою говорили і їхні діди і бабці. Це, поза сумнівом, прояв націоналізму. Їх переконували говорити іншою мовою, відбираючи усе їстівне. Вони їли лободу, семеро з десяти дітей у родині мого прадіда вмерли від голоду, а троє вижили. Той, у кого немає такої історії, той, чиї діди стояли в очепленні і чекали поки мої діди і бабці помруть, ніколи не зрозуміє мене і буде вважати мене націоналістом. Я Вас розумію сподіваюсь, Ви зрозумієте мене. Сподіваюсь, робота, яку я Вам знайшов, Вам пасує і у Вас все в порядку. Як і у Ваших рідних на Черкащині, які, думаю, теж постраждали від голоду у 33 році, організованому русскім мром. Почитайте трохи книжок і ми станемо однодумцями