Що відбувається у Польщі? Пояснення для тих, кому ліньки читати новини

Горлопани під Конституційним Трибуналом у Варшаві з’явилися у момент, коли завершилася каденція суддів  Конституційного Трибуналу, котрі були обрані більшістю попередньої влади, котра нині в опозиції. Завдяки цим суддям, каденція яких завершилася, Конституційний Трибунал впродовж 10 років був заблокований і його рішення тим чи іншим способом нічого не були варті. Трибунал розглядав якусь справу, виносив якийсь вирок, але оскільки уряд його не публікував, бо не визнавав суддів, що винесли той вирок за правильно обраних, це рішення не мало жодного сенсу. Отже, Трибунал працював у стані, як казав Жванецький, “такий собі стан запору при бурхливій роботі організму”.  Влада на чолі з Дональдом Туском мусила відновити діяльність Трибуналу і для цього терпляче очікувала закінчення каденції суддів, котрі тримали за опозицію (попри те, що судді мають бути аполітичними). По завершенню каденції суддів, парламент обрав нових. Але опозиція має у своєму активі президента, котрий має прийняти присягу. Президент зволікав з прийняттям присяги, тоді судді склали присягу у сеймі і нотаріально завірену передали президенту. Закон виконано, але голова Трибуналу – за опозицію. Він не допустив нових суддів до роботи. Генеральна прокуратура підготувала кілька підозр голові суду та його заступнику і передала до Трибуналу. Суддя з найбільшим стажем як це має бути за законом, ухвалила рішення про тимчасове припинення повноважень голови Трибуналу та його заступника і скликала на 3 листопада загальні збори Трибуналу. Щоб уможливити вхід суддів до Трибуналу через фізичне перешкоджання протестувальників, влада доручила це поліції. Момент обрали, коли президент полетів до Сенегалу і поки він був у повітрі – ця операція була здійснена. Тобто, президент фактично не має у своєму оточенні перевірених людей, котрі дають йому інформацію про дії уряду. Зрештою, не виключено, що людині з таким минулим на посаді президента і самі служби не доповідають нічого, що могло б зашкодити безпеці, бо невідомо хто цю людину тримає за яйця, від яких речовин ця людина залежить і чим цю людину іноземці ворожі розвідки можуть шантажувати. Президент повернувся і увійшов до Трибуналу, відіпхавши жінку – тимчасову виконувачку голови Трибуналу. Отже, не просто боксер, а дамський боксер.  Мої сподівання на те, що Туск – досвідчений політик і ця ситуація ні для кого з коаліціянтів не стала несподіванкою, що вони були готові до цього і підтримають премєра та гарантуватимуть внутрішню безпеку Польщі, а людина на посаді президента змушена буде почати виконувти конституцію, прочитає нарешті її і зясує, що Президент у Польщі  – це більше церемонійна посада, що Конституційний Трибунал – це окрема гілка влади, куди не можна впихатися силою. Велика надія на те, що розумних адекватних людей у Польщі більше ніж неадекватів, котрі називають себе “правдивими поляками”. Певно ви бачили цих людей під магазинами, певно вони просили у вас злотувечку на похмілля.

Що все це означає для іноземців? А нічого наразі. У нас справи і так настільки погано, що гірше уже не буде – буде тільки краще. Звичайно, за умови, що за усім цим не стоїть російська агентура. Все ж сподіваюсь, шо усі ці події – резльтат внутрішнього глупства, яке цього разу не завершиться втратою незалежності, як це уже кілька разів було у польській історії.

На додачу:

Учора російська онуча Лешек Міллер частково пояснив, чого домагається табір правих, користуючись ветом президента та відмовляючись підписувати номінації послів . Вони хочуть укладу – я тобі підписую послів, а ти мені даєш контроль над трибуналом. Я тобі підписую закон, а ти даєш мені кілька посад у міністерствах чи службах. Десь так. Тобто, у політику прийшли бариги, для котрих конституція мало означає. Нині президент у Польщі – це фактично людина з ручкою, яка мусить символічно підписати затверджені іншими органами документи. Але президент перестає бути символічною фігурою і вітриною у разі війни. Тоді він стає головнокомандувачем. Амбітний вихідець з підворітні потрапивши на таку високу посаду і зясувавши, що його роль – тільки підписувати, дуже розсердився. Найстрашніше в усій цій історії, які б огидні речі ця людина на своїй посаді не робила – його підтримує його електорат, бо ці люди – такі як він. І вони б теж так робили. Сподіваюсь, здоровий глузд цього разу переможе залежність від якихось незрозумілих мішечків за щокою, штовхання жінки-судді з невідомою метою та інші речі. з точки зору адекватної людини, огидні. Але… Хороших людей у світі більше, але погані краще організовані. Тому, треба готуватися до гіршого. Хоча, куди вже гірше…

Бачити менше
Share on facebook
Share on twitter
Share on linkedin

Супутні публікації