Решту нашого травневого канарського вікенду ми вирішили присвятити пляжному відпочинку. Я не дуже це люблю, але родина на те і родина, щоб щось робити разом і терпіти примхи дружини, щоб вона потім потерпіла твої (наприклад погодилася плисти з тобою на яхті). Отож я пристосувався і брав з собою на пляж два дні ноутбук та працював.
У перший день ми пішли на пляж недалеко від будинку, де жили. Там був стіл, я зробив собі халабуду і фактично 5 годин просидів за компом інколи купаючись в океані.
Місцеві люди кажуть, що африканці на острові не крадуть – намагаються чесно заробити собі на прожиття або продаючи простирадла на пляжі або працюючи деінде на подібних простих роботах. Натомість, як стверджують місцеві українці, професійно і активно крадуть на пляжах румуни. Настільки професійно, що нам радили брати на пляж мінімум речей і уважно за ними стежити під час перебування на пляжі. На щастя, нам вдалося уникнути цієї мороки. І пляжний відпочинок на Тенерифе дещо відрізнявся від того, який ми могли собі дозволити раніше. Тут що не пляж – то шедевр природи. Про Лос Гігантос я уже розказував, наступного дня ми поїхали на пляж Терсістас чи якось так. Поряд з містом Санта Круз. Спочатку виїхали на гору, щоб побачити той пляж згори і тут зустріли пару поляків, що уже давно живуть у Ліверпулі. Поляки розповіли нам про паскудну погоду у Ліверпулі, про те, що здають свою квартиру у Бидгощі громадянці України зі Словянська, що підтримують Україну і українців. Зробили спільне фото і поїхали пляжитись. Нагадаю, що хазяйка дому, де ми жили і моя клієнтка, надала нам у розпорядження свій мерседес-кабріолет і на всі пляжі крім того, що був поряд з нами, ми їздили цим кабріолетом. Трохи відео розміщу по цьому тексту.
Пляжі дуже красиві. Увечері океан відступає, відкриваючи рифи, які є природним барєром для великих хвиль. Попри те, що паркінг і пляж безкоштовний, туристів з різних країн чимало, але пісок чистий, жлобства майже немає. Тільки часами чуєш російську мову, тоді стає противно.
Наступного дня ми поїхали на пляж Абама поряд з однойменним готелем. Виняткове місце. Самі подивіться на фото.
Лежаки на пляжі коштують 50 євро, але можна і не брати. Ми цього разу не мусили платити за житло, то витрачалися на їжу і лежаки. Бо це часами треба відчути. Поряд чудовий ресторан з місцевим вином. І тут нарешті мені випала оказія сісти за кермо – дружина вирішила випити вина, а отже за кермо сідаю я. Провадити кабріолет, коли поряд твоя найближча людина – особлива радість. Увечері ми разом з господарями чудово посиділи за пляшкою віскі, вранці я ще мав нагоду трошки попрацювати, сходили на закупи. Купив собі серед іншого навушники такі щоб заглушили найпротивніший дитячий вереск у літаку. І ось ми уже в аеропорту. Літак трохи запізнюється, календар все щільніше заповнюється справами. Завтра наприклад мушу їхати у Люблін дивитися справу клієнта. Маса всього іншого заплановано. Маса запланованого раніше ще мусить бути зроблена. Але після такої відпустки є мотивація працювати так, як ті люди, котрі нас приймали на Тенерифе. Вони молодші за нас, а встигли зробити набагато більше. Загалом, правду кажуть, що відмінники працюють потім для двійочників та трійочників. Моя клієнтка спочатку зробила успішним свій бізнес, а потім уже отримала вищу освіту, причому, за її словами, екзамени за неї здавала інша людина і ректор “університету” про це знав. Ці два останні речення – інформація для тих наївних, які вважають, що в українських школах чи університетах вас чомусь навчать. Ні. Там вам тільки продадуть диплом. Вчитися ви мусите самі. І життя не питатиме у вас диплом – тільки знання, навики, досвід і мотивацію. Попри те, що в українській освіті останнім часом дещо міняється на краще (наприклад вчора прочитав оптимістичну новину про те, що викорчували ще одного старого пенька з посади ректора Острозької академії), я все ж рекомендую не витрачати свій час на ці фірми з продажу дипломів. Вчіться або у цивілізованих країнах, або здобувайте професійний досвід, виконуючи роботу і поступово рухаючись до своєї мети.
