ЦІЛЬ ПУТІНА – ЛІКВІДАЦІЯ ДЕРЖАВИ УКРАІНА

Автор: Павло Жебрівський

Тим часом, як українське суспільство разом із владною командою перебуває у стані невизначеності, у генштабі Росії все чітко розкладено по поличках. Вірніше сказати, по папочках. Три великі військові проєкти чекають на свій час, і ці три папочки – верхні у стопці державних паперів…


Перший проєкт Московії полягає у пробитті суходольного коридору до Криму. Якщо подивитися на карту України, то стає зрозумілим, що на черзі – Херсонська, Миколаївська та Одеська області. Це головне питання, яке стоїть перед російськими військовими.

Другий за розкладом – проєкт “Новоросія по Дніпру”. Такий маршрут окупації також є цікавим для нашого північного ворога.

Третій проєкт, що розглядається та готується генштабом Росії – окупація України по території до 39-го року. У планах – дійти до кордонів із територіями, які до 39-го року знаходились під Польщею та Угорщиною, після чого за співпраці цих країн розділити Україну так, щоб зникло саме згадування про неї як самостійну державу.

Жоден із перелічених проєктів у Росії не знято з порядку денного. Але зараз Путін реалізовує «еволюційний проєкт»– я б назвав його саме так. Це спроба через Зеленського та його команду, які сформувалися як “нью-совки”, практично без воєнних дій залучити Україну до сфери впливу Росії. Тобто, фактично, повернути Україну під протекторат Росії. Перші намагання реалізувати “еволюційний” проєкт були ще за часи правління Януковича. Саме тоді, у період безвладдя, Росія анексувала (вкрала) Крим та окупувала частину Донеччини й Луганщини. Після появи якихось державних інституцій анексію України було зупинено. Зараз Путін хоче таки “провернути” задуману справу. І оця “повзуча” капітуляція, яка на сьогоднішній день відбувається в Україні є підтвердженням того, що частково йому вдається здійснити свій намір.

Апогеєм такої капітуляції може стати так зване “розведення військ”… Здавалося б, нічого страшного: ну, так, відвели частково війська, і тепер наші військові не гинутимуть. На перший погляд, усе добре, адже та частина українського суспільства, що прагне миру в країні за будь-яку ціну, неначе отримує бажане. Однак, якщо подивитися із державницьких та національних інтересів України, то розведення військ із нашого боку – ніщо інше, як відступ.

Справжнісінький відступ, який сіє зневіру в душах українських – підкреслюю, не “про-українських”, а саме українських, патріотичних людей, – які живуть на лінії розмежування. Для них цей крок назад означатиме, що в будь-який момент політики між собою до чогось “дотруться” і їх покинуть. Навіть сьогодні багато хто вже замислюється: “А чи варто мені висловлювати свою українську позицію, якщо завтра прийде сусід, який воює проти України, та відіб’є мені нирки чи спалить хату. Тобто, таке “розведення” є, з одного боку, втіленням бажання частини українського населення, а з іншого – деморалізуючим фактором для багатьох жителів Донеччини та Луганщини, особливо прифронтової зони.

Але навіть без розведення військ Путін може зловтішно потирати долоні: ми рухаємося за його планом. Ще один “промосковський” намір команди Зеленського – запуск російськомовного телеканалу – начебто для розуміння жителями Донецької та Луганської областей прагнень України. Я вам от що скажу: дурня це все. Зі свого трирічного досвіду керівництва Донецькою областю знаю напевно, що на Донеччині та Луганщині немає людей, які б не розуміли української. Вони просто відсутні. Інше питання – що не всі спілкуються нею в щоденному житті. Але розуміння є. І оці чотириста з гаком мільйонів краще було вкласти в якісний контент! Адже головне – не якою мовою говорять, а ЩО говорять. І це не мої особисті заморочки…

На підтвердження – факти. Наприклад, у Донецьку та Луганську черги стояли на мультфільми, перекладені на українську. Взяти хоча б відомий усім мультик “Тачки”… Те ж саме стосується музики. Пісня KAZKA у російських музичних рейтингах займає перші місця. Все це ще раз підтверджує, що навіть у Росії україномовний контент, якщо він дійсно класний – є затребуваним. Не кажучи вже про українців Донеччини та Луганщини. Те, що планує запустити команда Зеленського – хороша міна при поганій грі. Чого ми досягаємо, створюючи російськомовний канал із кепським контентом? Ми фактично цементуємо двомовність в Україні. Не формуємо українську національну ідентичність на базі української мови, запорукою чого є класний український продукт, який промотується українською, а підтверджуємо та заохочуємо оцю різновекторність геополітичних поглядів українців.

Єдине, що може зламати систему та зашкодити ворожим планам – побудова нами сильної країни з розвиненою економікою та міцною політичною нацією. Це ті першочергові завдання, що стоять перед будь-яким українським Президентом. Що ж сьогодні мають робити свідомі українці? На щастя, активісти під брендом Рух Опору Капітуляції вже встановили червоні лінії, які певним чином обмежують політичні рішення Зеленського. Якщо він все ж таки переступить ці лінії, то має постати справжній Майдан. Гадаю, що українці не дозволять реалізувати “повзучу капітуляцію” України. Хотілося б, щоби це відбулося мирним шляхом.

Facebook Comments
Share on facebook
Share on twitter
Share on linkedin

Супутні публікації