Читаю реакцію на звільнення Головнокомандувача ЗСУ у Фейсбуку своїх френдів, яких поважаю. Більшість хотіла б, щоб Валерій Залужний пішов у політику. З цього випливає мій невтішний висновок, що навіть мої розумні, освічені, шановані мною френди не усвідомлюють, що військовий у політиці – це як сантехнік у кріслі стоматолога. З тими ж приблизно результатами. Військовий – це професія зі своїми професійними деформаціями. Політик – це професія з іншими професійними деформаціями і абсолютно протилежними навиками ніж у військового. Військовий, котрий йде у політику – це або диктатура, або нова війна зовнішня, або ще гірше – війна громадянська. Сподівюсь, пан Валерій добре це розуміє і не робитиме помилок. Актор, до речі, може бути політиком. Військових категорично не варто допускати до політики. Це мусить бути заборонено за визначенням. Пішов у кадрові військові, дійшов до підполковника – не можеш бути політиком. Моя думка на підставі спостереження за військовими, за політиками, на підставі читання книжок про те, як військові собі радили на політичних посадах. Гітлер, Піночет, Наполеон, Пілсудський, Скоропадський, Хмельницький, Путін. Це все люди, котрі довели свої країни до біди. З акторів на посадах політиків пригадую тільки Рейгана, але певно є ще. Хоча… Штати мабуть треба виключити з цього переліку. У Штатах і Байден військовий, і Буші військові обидвоє, і ще чимало. Штати мають захист від ідіотів. Трамп своїм дебілізмом випробував цю систему і вона витримала. Але за межами Штатів, думаю, непросто буде знайти позитивні результати діяльності військових на посадах голів держав. Хтось пропонував Черчілля… Але чи можна назвати Черчілля військовим? Він прославився як воєнний кореспондент, але як військовий “прославився” під Галліполі. Після того, що він наадміралив, він більше не ліз у військові справи і цим політик від військового відрізняється. Він розуміє, що лажу не ховають брехнею (згадайте генерала Кузьмука і ракету у броварському будинку), і що якщо ти нестелепний – мусиш доручити справу тому. хто розбирається. У Штатах багато військових у політиці. Але, як на мене Штати переживуть і військового на посаді Президента. Україна такої розкоші поки що дозволити собі не може. Виграв війну – передай владу цивільним і готуйся до війни, щоб ні в кого не виникло бажання її починати. Але не лізь у політику. Військові думають наказами, бо там так мусить бути. Навіть якщо наказ ідіотський – ти не дискутуєш, а виконуєш і каратимуть твого командира за те, що дав ідіотський наказ, а тебе – за те, що ти наказ не виконав. Така система відносин дуже важлива у армії, але категорично не підходить у цивільних справах. Військовий, тим більше досвідчений військовий навіть у тих випадках, де це було більш-менш ок (наприклад, у Франції з де Голлем чи Фінляндії з Манергеймом, прийшовши до цивільної влади, починає підминати під себе і вибудовувати військові відносини і йде з влади тільки вперед ногами. Тобто, випадків, коли військові передали владу цивільним вкрай мало у країнах, що розвиваються. Зверніть увагу як поводяться колишні військові в українському парламенті. Як їм щось не сподобалось у виступі людини перед ними – вони йдуть бити йому пику. Їм здається, що саме такі аргументи у дискусії найпереконливіші. І так в усьому. Військових за жодних обставин не можна допускати до влади, на мою думку. Що кращим і професійнішим є військовий – то гіршим він буде політиком Це звичайно лише моя думка. На істину не претендую А що ви про це думаєте?
Facebook Comments
