Текст написаний у 2015 році. Актуальний на жаль і нині …Хороший приклад для українського кіновиробництва, коли воно з’явиться У Варшаві завершилися зйомки серіалу “Бодо”, де у 13 серіях розповідається про життя актора-зірки другої Речі Посполитої Євгеніуша Бодо.
Напередодні мав зустріч з людиною, якій варто поспівчувати. Цей немолодий чоловік був змушений залишити країну, яка видала йому паспорт і яку він люто ненавидить та вважає її існування непотрібним.
Від редактора сайту: Історія, яку описав автор цього тексту – системна проблема української освіти. В освіті працює маса профнепридатних людей, які пішли туди тільки тому, що їх більше нікуди не брали. Як наслідок – маємо у освіті профнепридатних українофобів, які калічать дітей і збирають гроші “на штори” Ми вже повідомляли про схожу історію у київській …
Автор: Лариса Ніцой У Чехії в школах, ні в державних, ні в приватних, мову меншин не вчать. Ні два уроки, ні одна година, ні в якому вигляді, ви розумієте? Чи вчать у Чехії взагалі мови меншин? Вчать. Якщо хочеш, щоб твоя дитина не забувала мову дідів, можеш організувати приватний гурток і назвати його гордо «Мовна …
Автор Наталка Федечко Наше питання взяв на контроль департамент культури Києва. З другої чверті викладання буде українською!!!
Автор: Лариса Ніцой Їдемо з Чехії на екскурсію в Німеччину. Ну, про європейські кордони між країнами ви вже знаєте. Не кордон, а сміхота. Ні тобі колючого дроту, ні прикордонників з вівчарками, які рвуться з повідка, ні «відкрийте багажник, покажіть, що везете». Їдемо. Населений пункт. Вулиця. Будинок під номером 159 – це Чехія, а будинок під …
Кордон – це не колючий дріт, рів чи контрольно-слідова смуга. Це – мова! Докладніше & raquo;
Автор: Лариса Ніцой Після наради в Міністерстві освіти поступово виходжу зі стану «нокдаун». По-маленьку відновлюю здатність розмовляти.
Автор: Лариса Ніцой Новий закон про освіту – і знову радість для язиких. Наша влада про них подбала, а нас, українців, знову кинула. Не вірите? Читаємо. Законопроект,
Автор просить не оприлюднювати своє прізвище і місце проживання – боїться за свою безпеку. Все почалося ще в Донбасі. Там ми стали «чужими серед своїх», коли чоловік пішов добровольцем в АТО. У маленькому шахтарському містечку всі про всіх все знають, і таку «пристрасну любов» до України зовсім не вітали.
Автор: Лариса Ніцой Я сьогодні ревла. В Міністерстві освіти. Уявляєте? Нерви здали. Капець. Понесла нашого листа, зареєструвала, а потім вирішила прогулятися по кабінетах. Закінчилося тим, що я розревілася, як дівчинка. Від безсилля і відчаю…