«Курва, вшистко єст заєнте до зера. Чеками?», – чую знайомий голос.  Повертаю голову і бачу  поляка зі слов’янським іменем Ігор, якого привіз у Львів на вікенд. (Знайшлися через блаблакар у Варшаві)  Ігор тримав у руках флаєр клубу еротичного масажу і йому, я так розумію, по телефону повідомили, що до нуля годин усі дами зайняті. У Ігоря та трьох його друзів є дві години на огляд Львова і пошук  пригод. Вулиця Січових стрільців, де я зустрів чотирьох друзів-поляків, що вирішили провести вікенд у Львові відома  тим, що тут можна зняти студентку на ніч. Вирішив не подавати виду, що пізнав хлопця. Нічого поганого він не робив, але йому було б неприємно, якби я з ним привітався. Так я собі подумав і пішов собі далі. Форум видавців, як ви розумієте, не єдина подія і можливість Львова.  Це чудове місто. У першу чергу чудове тим, що воно говорить українською. Вона тут гармонійна, природна, не бюрократична. Здорово. Правда, часами трапляються неприємні моменти, але то дрібниця. Маю на увазі, що у двох генделях був увімкнений окупаційний канал «Інтер». Один з них – у самому центрі, де поселяли віп-гостей форуму видавців.  Ну, після зауваження перемкнули на інший.

Але осад залишився. У генделі на площі Петрушевича мені видали чек російською мовою. Запитав, чому? Пояснили  – збій система. Насправді брехня. Вони просто купили програму до терміналу у росіян, підтримавши таким чином агресію Росії проти України.

Але все це  – дрібниці. Все ж таки, я взявся нашкрябати цей текст через форум видавців, який відбувається у самому центрі у сараї культури і мистецтв. Місцеві правда називають його палацом культури і мистецтв. Але, повірте мені – це сарай. Саме так він виглядає. І палацом його робить тільки присутність там книжок та людей.  На жаль, організатори навіщось зробили безкоштовний вхід для пільговиків, тому регулярно чути щось типу: «А могли б ви мені подарувати цю книжку?» Далі йде перелік регалій, які, на думку того, хто говорить, є приводом для приниження автора проханням дати його працю безкоштовно.   Через це важко пройти, важко доступитися до стендів видавництв. Натомість, добре розходиться роздатковий   рекламний матеріал.

Дуже приємно було зустрітися з  моїми знайомими – львів’янами, які роблять це місто культурним і європейським. Зустрів одного з авторів, який написав кілька важливих текстів для мого порталу. Зустрів людей, з якими у Києві тільки добридень-до побачення, бо часу немає. А тут є.

Форум поза сумнівом є важливою частиною Львова. Львів користається з цього уже.  І не тільки Львів. Яким чином? Скажімо, усі готелі у Львові були заповнені у дні форуму. Більше того, навіть за 50 кілометрів від Львова важко було знайти готельний номер. І це теж були гості форуму.  Форум уже давно переріс сарай культури і мистецтв біля палацу Потоцьких. І місто могло б піти назустріч, скажімо, зробивши знижку на якесь більш пристосоване приміщення.  Місто вклалося тільки ароматами. Запашні аромати горілого сміття і неповторні пахощі львівської каналізації доповнювали форум, наповнювали його додатковим змістом.  Хороше місто Львів. Доріг побільшало,  льв’яни, особливо, львів’янки симпатичні і інтелігентні. Звичайно, вони вперто говорять мякий знак наприкінці числівників (п’ятдесять, сімдесять), але це невелика проблема у порівнянні з тим величезним позитивом, яким наповнює це місто кожного, хто його зрозуміє, відчує і закохається у нього назавжди. Як я.