Соціологія – сумна сфера діяльності

Соціологія – загадкова і прекрасна сфера діяльності.  Соціологи знають, що у головах більшості і хто прийде до влади. Вони заглядають у мозок електорату і з’ясовують, чого ж він хоче та за що голосуватиме? І вже потім, виходячи з цих даних люди, які хочуть потрапити на виборну посаду, формують тези своїх передвиборчих програм. Ми потім дивимося на виступи політиків і думаємо: «Що воно верзе?» А, виявляється, саме це хочуть чути потенційні виборці саме від цієї людини. Соціологам не позаздриш, адже вони першими дізнаються який смітник у головах виборців і яку гидоту ці виборці оберуть! Так це працює, на жаль.  Проблема у тому, що питання «Що воно верзе?» ставлять люди, кількість яких не перевищує статистичної похибки вибірки. Ці люди рухають вперед економіку, виборюють незалежність держави, сидять у концтаборах російського окупанта, але у них немає шансів бути почутими. Соціологія  вивчає думку більшості. А  саме більшість проголосує. І раз більшість хоче, щоб політик пообіцяв щось дешевше або безкоштовне, навіть якщо це неможливо виконати – політик саме це говоритиме, бо за це проголосують.  Крім того, у мене, як представника статистичної похибки завжди було відчуття, що мене обминають соціологи. Я за 20 років активної роботи у медіа і незмінності телефону, жодного разу не був опитаний жодною серйозною компанією з вивчення громадської думки. І жоден мій знайомий, наявність мозку у якого не викликає сумнівів, теж не був опитаний. Я собі часами думав, може ці опитування  спеціально оминають людей з мозком і через це такі результати? Але ж, зрозуміло, що це не так. Автомат є автомат. Набирає все підряд за заданим алгоритмом. А алгоритм написаний провідними світовими фахівцями, усталений роками і найголовніше – солідні соціологічні компанії ось уже тривалий час в Україні завжди дають правильні результати екзит-полів, що означає, що соціологам, як це не прикро, треба вірити. Треба вірити, що країна переповнена дегенератами або ж свідомими українофобами, які хотіли б, щоб така країна зникла з карти знову.  Паралельно з цими сумними думками, я мріяв про момент, коли мені зателефонує якийсь опитувач і я йому озвучу свої політичні уподобання і вони відрізнятимуться від уподобань більшості і хоча б таким чином я внесу свій посильний вклад у те, щоб про Україну не думали, ніби тут усі чи більшість  – дебіли. Але, за 20 років не судилося. Я втомився чекати, поки у співгромадян зявиться мозок і  евакуювався з України у Польшу і тепер, сидячи у Варшаві біля балкона з квітами та роблячи свою роботу, я спостерігаю за політичними новинами  з України як на цікавинки з життя зоопарку.   Вони мене не хвилюють. Я уже змирився, що Україна  – в окупації. І що колись прийде час її визволяти і тоді, можливо, і я знадоблюсь, як людина, яка може складати букви речення та вимовляти їх ротом, як людина, яка може організувати процес виготовлення новин…  Поки що цим займаються колаборанти або голови, що говорять.  Так от, саме у Польщі я дочекався, що мені нарешті зателефонували з jfk з метою дізнатися мої політичні погляди і поцікавитись, за які ж обіцянки я проголосую.  Далі наведу діалог з опитувачем. Зверну увагу, що jfk не заморочувалась тренінгом  опитувачів і тому  перші ж слова   тітки яка до мене зателефонувала мотивували мене негайно послати її і покласти слухавку. Це при тому, що я людина ввічлива і терпляча. У даному випадку я все ж пережив перші речення спічу нещасної пані, яка десь мала б мести чи мити підлогу, а її раптом посадили спілкуватися з людьми…

  • Чи зможете ви мені приділити дві хвилини і відповісти на питання які стосуються виборів, що відбудуться в Україні 21 липня?
  • Так, прошу.
  • Добре, як до вас звертатися?
  • А кому ви дзвоните?
  • Це автомат набирає.
  • Тоді звертайтеся Павсикакій.
  • Хі-хі-хі…
  • І що я смішного сказав?
  • Нічого, вибачте. Скільки Вам повних років?
  • 47
  • Чи плануєте ви прийняти участь у виборах 21 липня?
  • Можу я перед тим, як відповісти на це питання, поставити запитання Вам?
  • Так
  • Чи вчилися Ви у школі?
  • Так
  • І у Вас у атестаті є оцінка з української мови?
  • Це не стосується нашого опитування
  • Чому ж, дуже навіть стосується. Якщо Ви вчилися у школі і робите помилку, яку не роблять уже у 5 класі, можу припустити, що Ваш атестат – фальшивий.  А це у свою чергу змушує всерйоз сумніватися чи здатні Ви адекватно записати мої відповіді.
  • Ви відмовляєтесь відповідати?
  • Я хочу Вам відповісти, але буду Вам вдячний за адекватне запитання. Ви запитали чи планую я прийняти участь у виборах. Це не зовсім адекватно. Приймають ліки. Участь у виборах беруть. Тобто, якщо Ви запитаєте у мене чи планую я ВЗЯТИ участь у виборах – я Вам відповім.
  • Але я мушу ставити запитання так, як у мене написано. А у мене написано саме «прийняти».
  • Тобто, Ви відмовляєтесь виправити цю помилку і поставити запитання грамотно, щоб я міг Вам відповісти?
  • Всього вам доброго.

Кинула слухавку.
Нарешті я все зрозумів. Люди, яких обурить «прийняти участь» будуть позначені як «відмовились відповідати».  Разом з тими, хто просто пошле, або з бодуна не почує про що йдеться…  А може це «прийняти» не просто так у опитуванні, щоб виявити кількість людей, які вчилися у школі? Загадка. Я все одно вірю соціологам, бо за 20 років звик їм вірити. Вони жодного разу не помилилися. Весь час давали результати, які потім відображалися після підрахунку голосів. І тим сумніше від цього. Я сьогодні міг хоча б одним своїм голосом розбавити сумну картину майбутнього і зміг відповісти тільки на питання як до мене звертатися і скільки мені років… Тепер з цим житиму. 20 років чекав, щоб мені зателефонував соціолог, а зі мною говорила мабуть прибиральниця. Я, до речі, пропонував їй знайти роботу, яка їй пасуватиме, але вона моєї оферти не прийняла.

Share on facebook
Share on twitter
Share on linkedin

Супутні публікації