Стокгольсьмський синдром у виконанні українського працівника у Польщі.

Нелегальна праця – шлях до депортації…
Сумна історія, яка ще триває. Навесні звернулася до мене пані, якій разом з сином відмовили у побиті часовому. Її пелномоцнік і не планувала, що вона десь легально працевлаштується. Просто ліпила горбатого, фальшуючи документи. А людина тим часом змінила трьох роботодавців, які усі її годували обіцянками зробити дозволи на роботи. Нарешті знайшла мене. Я підготував документи від нинішнього її роботодавця, зареєстрував для неї дозвіл на роботу, написав апеляції на рішення воєводи. І тут роботодавець вирішив переїхати у інше місце і людині уже туди їздити незручно. Вона знову міняє роботодавця. Це нормально. Бо терпіти не треба. Раз є проблема – треба прощатися одразу з такою роботою. Я готую документи від нового роботодавця, чекаю на підписи, потім на оригінали. Потім уженд праці вимагає довуд особістий роботодавця, бо це CEIDG і починається цирк. “Ми не можемо дати довуд особістий, бо ти набереш кредитів…” За якийсь час вдалося отримати довуд особістий. Але уженд праці з доводу зясував, що роботодавець не замельдований у Варшаві. Отже, немає підстав подаватися на освядченя у Варшаві поки не надасть документи, які свідчать, що його місцем постійного проживання є саме Варшава. На цьому ми і зупинилися. Місяць я писав смс, мейли, дзвонив (“Дай мені три хвилини і я відповім”). Нуль реакції. Я спілкувався з менеджером. Думаю, а може поспілкуватися з власником? Може менеджер його дурить? Знайшов телефон власника – написав йому смс де описав цю ситуацію. За пару хвилин мені дзвонить менеджер з претензіями, що я пишу його роботодавцю. “Niech pan przed tym jak pisać sms do mego przełożonego stuknie się w głowę. Z tego zaczniemy” “Na tym skończymy” – сказав я і поклав слухавку. За деякий час з претензіями зателефонував уже власник фірми і сказав, що зі мною співпрацювати вони не будуть. Ну і чудово, подумав я, бо моїм клієнтом є працівниця, а не фірма. Впораються самі – чудово. Але треба памятати, що фірма існує давно, там працює щонайменше 30 іноземців і жоден не працює легально. Шонайменше про трьох я точно знаю, що санітарні книжки у них куплені, що аналізів вони не здавали. Я попередив своїх клієнтів, що напишу до санепіду, уженду скарбового, зусу, інспекції праці та прикордонників одразу як мої клієнти звідти підуть. Роботодавцю загрожує від трьох до десяти тисяч штрафу за нелегальне працевлаштування і заборона працевлаштування іноземців, а усім нелегально працюючим іноземцям світить заборона вїзду і зобовязання до повернення. Це попередження якось вплинуло на роботодавця. Він зустрівся з моєю клієнткою і щось їй пообіцяв. Що – не знаю. Тільки вона повідомила мені, що припиняє зі мною співпрацю. Тобто, другої частини зв уже почату і зроблену роботу я не отримаю. Сподіваюсь, у них справді там щось вийде з дозволом на роботу. Але, сумніваюсь. Зробив для себе висновок, що пункт в умові про те, що я авансів не повертаю за жодних обставин, треба повторювати разів двадцять і окремо брати підпис під цим пунктом. Ще зрозумів, що солодкі обіцянки можуть серйозно людині нашкодити і збільшити витрати. Окремо в умові тепер пропишу, що маю справу лише з тими, хто мені довіряє від початку до завершення. А за недовіру на етапі процесу доведеться доплачувати.
І ще порада для людей, які хочуть легально працювати і перебувати у Польші:
1 За жодних обставин не довіряйте справу свого перебування роботодавцю
2 Йдіть на роботу тільки після того, як роботодавець підготує вам дозвіл на роботу і зареєструє. Не сподівайтеся на те, що він це зробить коли ви уже почнете працювати. Буде так, як у цьому випадку, коли 30 людей стали заручниками покидьків, що і не планують їх легально працевлаштовувати. Просто використовують поки є можливість, А коли цих депортують – візьмуть інших таких же буратін.
Facebook Comments
Share on facebook
Share on twitter
Share on linkedin

Супутні публікації