Автор: Oksana Sampara В автобус “Калуш-Львів” (із зупинками у Моршині та Стрию і саме в такій послідовності) заходить бабуся і одразу до водія: – “Шоферунцю, як буде Моршин скажете мені, га? Я туткаво буду м сиділа…” Водій: – “Добре, бабцю, добре, скажу. Сідайте і не переживайте!” Бабуся: – “Лиш би с те не забули…
На моє питання до працівника urządu pracy у Варшаві про освядченя після нового року і про те, що скоро у них уже не буде потреби реєструвати ці освядченя, пан Єжи, з яким ми уже впродовж року бачимося фактично раз на тиждень, запитав: “А де про це написано? Можеш мені показати закон, де про це йдеться?” …
Автор: Тамара Харчилава Вчора (7.11.2016) мені набридло, що постійно стикаюся з жінкою, яка всю весну виходила і казала, що вона потерпіла від “Еліта центр”. Я вирішила її сфотографувати і запитати, що трапилось, чому її більше не видно разом з іншими “елітовцями” по судах та адміністраціях.
Автор: Лариса Ніцой У Чехії в школах, ні в державних, ні в приватних, мову меншин не вчать. Ні два уроки, ні одна година, ні в якому вигляді, ви розумієте? Чи вчать у Чехії взагалі мови меншин? Вчать. Якщо хочеш, щоб твоя дитина не забувала мову дідів, можеш організувати приватний гурток і назвати його гордо «Мовна …
Вирішив підійти до створення цього тексту по-новому. Як мені здається, фейсбучні пости, без редагування і у тому порядку, у якому вони були написані, теж будуть цікаві читачам сайту. Ну, а як не будуть цікаві, то я про це дізнаюся, глянувши на статистику відвідувань.
Пару днів тому до мене звернулася працівниця однієї окупаційної радіостанції з проханням дати контакти українців у Польщі, бо вона робить матеріал про заробітчан. Я їй пояснив, що українці у Польщі – не заробітчани. Заробітчани – це підставки для мікрофонів
ПРОПОЗИЦІЇ АГЕНЦІЇ PRACAINFO Робота по безвізу, піврічні запрошення, воєводські річні дозволи, карти побиту, безкоштовні вакансії адреса офісу у Варшаві ul Erazma Ciolka 12 p 325 tel +48224636329 ПРАЦІВНИКИ СКЛАДІВ
Ми сиділи у “Старбаксі” і разом пили дивну каву з малиновим сиропом, коли до мене раптом прийшло усвідомлення, що вона зараз поїде. А я залишусь тут. Без неї.
Вірші – як труси. У всіх вони є, але, по-перше, не всі наважаться їх показати, а по-друге, тільки у справжніх поетів цей показ виходить красиво, естетично. Послухайте. Щирість підкупає. Мурашки по шкірі!
Авторка тексту – жителька Донбасу, що змушена була залишити свій дім через окупацію. Імені свого просить не називати. «Таксі на Бєлгарад! Таксі! Таксі на Бєлгарад!» Цією фразою вимовленою устами гундосого підтоптаного дядька, зустрів мене Харків.