Робота у Польщі у запитаннях і відповідях. Оновлення від 29.12.2016
Щодня я відповідаю на типові запитання стосовно роботи у Польщі. Цей текст буде оновлюватися і складатися винятково з запитань від потенційних працівників і моїх відповідей.
Щодня я відповідаю на типові запитання стосовно роботи у Польщі. Цей текст буде оновлюватися і складатися винятково з запитань від потенційних працівників і моїх відповідей.
Подав сьогодні документи на нову – робочу – візу. Просив на три, відповідно до мого дозволу на працю. Пояснили, що національну візу можна просити на рік, не більше.
Як правило, українець (під цим визначенням я маю на увазі будь-якого власника українського паспорта без прив’язки до національності чи країни походження) потрапляє у Варшаву через автовокзал Warszawa Zachodnia. Отож звідти і будемо танцювати.
Цей текст я пишу для людей, які мені телефонують у справі праці чи вироблення документів на перебування у Польщі чи на приїзд до Польщі.
На моє питання до працівника urządu pracy у Варшаві про освядченя після нового року і про те, що скоро у них уже не буде потреби реєструвати ці освядченя, пан Єжи, з яким ми уже впродовж року бачимося фактично раз на тиждень, запитав: “А де про це написано? Можеш мені показати закон, де про це йдеться?” …
Вирішив підійти до створення цього тексту по-новому. Як мені здається, фейсбучні пости, без редагування і у тому порядку, у якому вони були написані, теж будуть цікаві читачам сайту. Ну, а як не будуть цікаві, то я про це дізнаюся, глянувши на статистику відвідувань.
Пару днів тому до мене звернулася працівниця однієї окупаційної радіостанції з проханням дати контакти українців у Польщі, бо вона робить матеріал про заробітчан. Я їй пояснив, що українці у Польщі – не заробітчани. Заробітчани – це підставки для мікрофонів
ПРОПОЗИЦІЇ АГЕНЦІЇ PRACAINFO Робота по безвізу, піврічні запрошення, воєводські річні дозволи, карти побиту, безкоштовні вакансії адреса офісу у Варшаві ul Erazma Ciolka 12 p 325 tel +48224636329 ПРАЦІВНИКИ СКЛАДІВ
Авторка тексту – жителька Донбасу, що змушена була залишити свій дім через окупацію. Імені свого просить не називати. «Таксі на Бєлгарад! Таксі! Таксі на Бєлгарад!» Цією фразою вимовленою устами гундосого підтоптаного дядька, зустрів мене Харків.